Ти маєш повне право плакати (сторінки з книги "Міграція в саморефлексії")

Про душевний біль Хочу трохи поговорити про почуття мене як мігранта, пов'язані з образою неприйняття або слабкого прийняття мене тою країною, в якій я намагалася знайти місце прихистку і підтримки на час важких обставин в рідній країні. Я відчуваю цей біль глибоко в душі, тому що була змушена залишити дім через війну. І вважаю, що то був травматичний досвід. А якщо ще й країна, в якій ти шукаєш прихисток, не приймає тебе з теплом, це може викликати гнів, розчарування, образу, навіть втрату надію на позитивне майбутнє. Про біль неприйняття Нагадування собі: • Образа може виникати не лише через конкретні дії чи слова когось з оточення, а й через відсутність підтримки, байдужість, мовчання. • Неприйняття може проявлятися у дрібницях: холодному погляді, небажанні слухати, допомагати, розмовляти, упереджених судженнях. Але ці "дрібниці" накопичуються і ранять. • Слабке прийняття — це коли тобі дозволяють бути, але не дають відчуття, що ти потрібна тут, що твоє горе важливе, що ти — частина спільноти. Що з цим робити? Нагадування собі: • Дозволь собі відчувати. Не треба соромитися образи чи гніву. Це реакція на несправедливість або відчуження. • Шукай підтримку там, де вона є — серед інших мігрантів, у волонтерських організаціях, онлайн-спільнотах. Іноді чужі люди можуть стати ближчими, ніж ті, хто мав би прийняти. • Пиши про це. Вести щоденник, писати есе чи навіть листа — це спосіб дати голос своїм почуттям. • Пам’ятай, що ти маєш цінність. Твоя історія, твоя сила, твоє виживання — це вже подвиг. І навіть якщо хтось цього не визнає, це не зменшує твоєї гідності.